Як Юрко Хмельниченко Гетьманщину занедбав

     Було в Богдана Хмельницького два сини – один був розумний, а другий був Юрась. Ну добре, синів було більше ніж два. Ну добре, Юрась теж був далеко не такий дурник, як його зазвичай описують. Молодший Остап загинув від рук Даніеля Чаплинського, з чого власне і почалася Велика Війна. Хоча ні, почалася вона через жінку. Другу жінку Богдана. Старший Тиміш ненавидів її на чому світ стоїть, і таки встиг повісити на воротах, а вже потім і сам загинув, допомагаючи хитрому молдавському тестю. Середнього звали Юрій. Єдиний з синів, хто лишився живим на момент смерті тата. 

     Якби спробувати уявити собі козацьку Руїну в образі якоїсь конкретної людини, то це однозначно був би Юрій Хмельницький. Розумний і добре освічений нащадок славного героя, з гарними перспективами, який перетворився на самотнього і нервового сорокарічного дядька. У приступі хвороби він кидається то наліво, то направо, то з піною навколо рота падає на землю і калічить сам себе, то підіймається щоб знову безладно кидатися на різні сторони.

     Хлопець з ранніх років був здібний до гуманітарних наук. Фінансові можливості для освіти дітей Богдан Хмельницький мав пречудові. І вчився Юрась незле, але тут почалася хвороба. У нинішній Україні його б комісували за станом здоров’я, але якщо ти син великого гетьмана і він перед смертю на великій козацькій раді передав тобі булаву – вже не відмажешся. Війна так війна. Тиміш загинув і батько пару разів відправляв Юрася покерувати козацькими походами, якимось чудом він там не загинув, то й на тому добре.

      От і обрали 16 річного хлопця на гетьманство. А навколо купа родичів, які прагнуть не то порадити, не то покерувати за його спиною. Тут і дядько за першим татовим шлюбом (Яким Сомко), і дядько за третім (Василь Золотаренко), і один швагро (Павло Тетеря, чоловік сестри Степаниди), і другий швагро (Іван Нечай, чоловік сестри Олени), і брат покійного чоловіка сестри Олени – Іван Виговський. Коротше, та ще санта барбара. І головне, що всі гострять зуби на булаву. Ну, останній загострив найкраще, і на два роки таки став гетьманом, а Юрася відправив у Могилянку доучуватися.

    Уже тоді козацька старшина почала ділитися на ту, шо дивилася в бік Варшави, на ту, що дивилася в бік Москви, на ту, що дивилася в бік Стамбулу, і на ту, що не хотіла нікуди дивитися, але її було найменше. Юрась взагалі не розумів куди йому дивитися, тож мусів прислухатися до тих, що крутилися навколо. А крутилися різні. У якийсь момент Виговський догетьманувався, і Богун вивів молодого Хмельницького на козацьку раду, де йому вдруге вручили булаву.

    Для початку виникла ідея впорядкувати відносини з Москвою, бо лівобережна старшина втомилася від війни. У Переяславі Юрась намагався розгледіти в очах царя прагнення до миру, але побачив тільки купу московських військ, і був змушений повторно підписати Березневі статті свого батька. Але це було видання друге, змінене і доповнене. Звісно, нічим хорошим воно бути доповнене не могло, бо в оточенні московських військ нічого доброго не відбувається – доведено кримським референдумом. А тоді у Переяславі царські дипломати дописали в договір всілякої гидоти про затвердження царем обрання гетьмана, про заборону міжнародних відносин, і тому подібне. 

Переяславські статті 

https://www.jnsm.com.ua/h/1027P/

    Після цього вони разом, майже як у 1654 році з Богданом, вирушили проти поляків на правий берег. Почалася Чуднівська кампанія, в якій момковська армія капітулювала. 

     Після поразки військ Юрія Хмельницького у битві під Слободищем, він розірвав воєнно-політичний союз із московським царем і 7 жовтня уклав новий договір з Річчю Посполитою. Слободищенський трактат став початком розколу України за територіальною ознакою і тривалої громадянської війни, яка завершилась в 1663 році обранням на Чорній раді гетьманом промосковськи налаштованого Івана Брюховецького. Того ж року Юрій Хмельницький склав булаву й постригся в ченці Новоскитського монастиря під Чигирином.

https://www.jnsm.com.ua/h/1017N/