«Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ», – побачивши її картини, сказав один із найвидатніших митців XX століття Пабло Пікассо.

    10 червня 1961 року померла Катерина Василівна Білокур, майстер українського народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва».

     Народжена у заможній родині селян на Київщині (тоді – Полтавська губернія), Катерина Білокур удома була чужою поміж своїх, ніхто з рідних не розумів її пристрасті до малювання. На сімейній раді вирішили не віддавати дочку до школи, щоб, попри достаток у родині, зекономити на одязі та взутті. Вона мусила робити усю важку сільську роботу по господарству та на городі, а потім бігла малювати. «Куди я не йду, що я не роблю, а те, що я надумала малювати, – слідом за мною… Обідно мені на природу, що так жорстоко зі мною обійшлася, наділивши мене такою великою любов’ю до того святого малювання, а тоді відібрала всі можливості, щоб я творила тую чудовую працю», – так описувала Катерина Білокур своє життя. 

    У молоді роки через докори батьків за небажання виходити заміж вирішила втопитись – на щастя вчасно зупинила мати, проте крижана вода до кінця життя далась взнаки болями в ногах. 

Про яку українську діячку йде мова?

«Її три картини — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» — були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці у Луврі. Саме тут їх побачив Пабло Пікассо. Саме тут він промовив ці знані слова, які
нині облітають весь світ: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ! Він порівнює її із іншою представницею «наївного мистецтва» — Серафіною Луїз».

 Визначте авторство картини