Вбита радянським режимом за любов до України

    Алла Горська - художниця і визнаний лідер шістдесятників. Вона творила монументальні полотна, а радянська влада їх нищила, як «ідейно ворожі». За нею постійно стежили агенти КДБ, а вона кепкувала зі «шпиків» і вітала усіх звільнених із таборів політв’язнів. Товаришка Василя Стуса, Євгена Сверстюка, родини Світличних, В’ячеслава Чорновола... Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова і думки.

     У 1961—1965 роках Горська разом з українськими поетами Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним і режисером Лесем Танюком стала однією з організаторок і активною членкинею Клубу творчої молоді «Сучасник» (виник у 1959 році). Це був центр українського національного життя у Києві.

    У ті часи заборонялося збиратися біля пам'ятника Тарасу Шевченку навпроти Червоного корпусу Київського університету. У дні, пов'язані із пам'ятними Шевченковими датами, сквер оточували співробітники КДБ. Щоб показати своє ставлення до цих обмежень, 22 травня 1963 року Алла Горська взяла участь у покладанні квітів до пам'ятника Шевченку. Алла Горська, разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком, відкрила місця поховання розстріляних енкаведистами в 1930-х роках у Биківні, на Лук'янівському та Васильківському кладовищах, про що написала заяву в Київську міськраду.

     У 1964 році група художників Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Галина Зубченко і Алла Горська взялися створювати вітраж до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. Роботу назвали «Шевченко. Мати». 

    Побачивши макет, партійне керівництво запанікувало та назвало твір формалістично-ворожим. Їх занепокоїло: «Чому мати-Україна така сумна?І взагалі, чому це Україна "за ґратами"?» Замість офіційного відкриття щойно закінчений вітраж розбили на тисячі друзок. Аллу виключили зі спілки художників. Для того, щоб поновитися у спілці, завжди пряма та рішуча Горська поїхала до Москви. Саме в цей час КДБ організувало прослуховування в її квартирі.

    У 1965 році розпочалися арешти. Алла Горська надіслала заяву прокуророві УРСР, протестуючи проти порушення прав людини. У квітні 1968 року Алла Горська поставила свій підпис під відомим листом-протестом 139 діячів науки і культури до керівництва СРСР щодо переслідування, арештів і судів над дисидентами. Після цього Горську вдруге виключили зі Спілки художників. 

Впізнай Аллу Горську

    

         29 листопада 1970 року на коліях знайшли тіло свекра Алли Івана Зарецького з відрізаною головою. 2 грудня міліція знайшла в його погребі тіло Алли Горської, убитої ударом сокири ззаду по голові.

    «Слідство дійшли до висновку, що свекор (Іван Зарецький) убив свою невістку Аллу Горську через особисту неприязнь, а потім вчинив самогубство». Ніхто не захотів дослухатися аргументів, що чоловік похилого віку не міг завдати такого удару і того, що положення тіла Івана Зарецького на залізничній колії могло вказувати, що його тримали. Справу закрили.

Аллу Горську хотіли поховати на Байковому кладовищі, але влада не дозволила і змусила поховати художницю на кладовищі у Берківцях.

    Похорон Алли Горської 7 грудня 1970 року перетворився в акт громадянського спротиву. Із прощальним словом на похороні виступили Євген Сверстюк, Василь Стус... Невдовзі їх заарештували.