Нюрнберзький процес

    Після закінчення Другої світової союзники вирішили, що потрібен гучний трибунал, на якому буде засуджено провідних нацистів. Та з самого початку все пішло не так. СРСР, США і Британія сперечалися, кого саме судити, які вироки виносити, на підставі яких законів пройде процес, якими мають бути докази. Франція спостерігала за цією суперечкою, намагаючись зрозуміти, для чого взагалі країну запросили на переговори.

    На фото - нацистські злочинці: Карл Деніц, Еріх Редер, Бальдур фон Ширах; Герман Герінг, Рудольф Гесс, Йоахім фон Ріббентроп, Вільгельм Кейтель. Вони регочуть з помилки перекладача під час Нюрнберзького процесу.

    На Нюрнберзькому процесі вперше в історії масштабно застосували систему синхронного перекладу. Суд вівся чотирма мовами — англійською (в її американській і британській версіях), французькою, російською та німецькою. Для цього створили спеціальну систему з навушниками, мікрофонами та перемикачами каналів, яку розробила компанія IBM. Перекладачі працювали в кабінах і мали передавати зміст майже в реальному часі, з мінімальним запізненням.

    Однак нова технологія не завжди працювала бездоганно. Через брак фахових кадрів і великий психологічний тиск перекладачі часто вигорали, іноді плутали мови або втрачали концентрацію. Відомі випадки, коли присутні скаржились на незрозумілий переклад, просили повторити сказане. 

     "Для мене Бандера і ОУН-УПА — звичайні військові злочинці, вбивці, геноцидники, і так ми завжди будемо їх називати. Коли я приїжджаю в Україну, а мене обіймають люди, у яких на руках пов'язки в кольорах бандерівського прапора — це абсурд. Польща ніколи не погодиться із законами України, які вважають ОУН-УПА борцями за свободу України" (Президент Польщі Дуда).

https://www.youtube.com/watch?v=8P0yX78A3L8 

 

 

 Меценатство

    Українці здавна були працьовитими, щедрими і заможними. І в минулому часто – куди шляхетнішими. Адже вони вірили: якщо маєш багатство — маєш обов’язок.

    10 українців, які були мільйонерами ще до більшовиків — і будували Україну, а не палаци.  

    Насправді ці люди були великими не через багатство — а через те, як ним розпорядились.

1. Василь Симиренко – цукровий магнат і фанат Шевченка.

Спонсорував “Кобзаря”, українську освіту, науку й навіть нелегальні українські школи. Мовчки давав гроші на все українське. Його називали “невидимим меценатом”.

2. Євген Чикаленко – багатий аграрій, який фінансував усі ключові українські видання початку ХХ ст. Допомагав молодим письменникам, лікував Коцюбинського, утримував газету «Рада».

3. Єлизавета Скоропадська-Милорадович – аристократка з українським серцем. Влаштовувала бали, а насправді – вогнища української ідеї. Провозила заборонені книжки й фінансувала Наукове товариство ім. Шевченка.

4. Микола Терещенко – бізнесмен, який віддавав 80% прибутку на добрі справи. Збудував лікарні, школи, музеї, храми. Тільки в Київ вклав 5 млн рублів (сьогодні – десятки мільйонів $). Його девіз: “прагнення до суспільної користі”.

5. Василь Тарновський (молодший) – зібрав унікальну колекцію козацьких реліквій і подарував її народу. Влаштовував культурні вечори в Качанівці, видавав твори Шевченка.

Садиба Г.С.Тарновського в Качанівці. Картина В. Штернберга 

 

6. Олексій Алчевський – перший мільйонер зі Сходу.

Заснував Алчевськ, металургійні комбінати, а ще – бібліотеки, церкви, школи. Підтримував український рух фінансово, ідеологічно і всім серцем. Його дружина Христина Алчевська заснувала Харківську жіночу недільну школу і сама в ній викладала. Попри офіційні заборони, Алчевська пропагувала в своїй школі українську мову, народні пісні, творчість Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського.

7. Григорій Галаган – поміщик із людяністю.

Заснував Колегію Галагана після втрати сина. Відкривав бібліотеки, фінансував книжки. Викупив кобзаря Остапа Вересая з кріпацтва. Очолював Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (1873-1875), з якого вийшов у 1876-му, на знак протесту проти Емського указу.

8. Володимир Леонтович – родич Симиренка, меценат письменників. Фінансував твори Кобилянської, Лесі Українки, Винниченка. Коцюбинському платив “зарплату”, щоб той міг не працювати, а писати.

9. Іван Харитоненко – цукровий підприємець, який зробив з Сум квітуче місто. Збудував лікарні, школи, храми. Містяни самі звели йому памʼятник. Син створив один із перших художніх музеїв у Сумах.

10. Богдан Ханенко – зібрав шедеври світу і подарував їх Україні. Разом із дружиною Варварою створили музей, що нині носить їхнє ім’я. Замість маєтків – національна колекція мистецтва.

 

    26 травня 1648 - п'ятнадцяти-тисячна козацька армія Богдана Хмельницького з кримськими союзниками розгромила вісімнадцяти-тисячну тисячну польську армію Миколая Потоцького в битві під Корсунем.

   Перемога у Корсунській битві 1648 року мала значний вплив на перебіг Національно-визвольної війни, зокрема, знищення польського війська та початку широкомасштабних бойових дій на українських землях. Перемога дозволила козацькому війську під проводом Богдана Хмельницького розгорнути наступ та звільнити значні територіїеремога дозволила козацькому війську під проводом Богдана Хмельницького розгорнути наступ та звільнити значні території. Почалося масове покозачення.

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/26/1648-bytva-pid-korsunem 

Про козака-пластуна, який завів у пастку поляків

https://szru.gov.ua/kids-page/istorii-pro-rozvidnykiv-kozatska-samopozhertva 

 

                                     10 днів облоги

    25 травня 1709 року, за наказом московського царя Петра І була зруйнована Чортомлицька Січ, за підтримку запорожцями на чолі з Костем Гордієнком самостійницької політики гетьмана Івана Мазепи.

    26 червня 1709 року московський цар Петро видав грамоту-звернення до українського народу, де було сказано: «Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти». 

https://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/25/1709-ruynuvannya-chartomlyckoyi-sichi 

 

 

 

    З травня 1924 року помер один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський. 25 травня 1926 року в Парижі загинув один з лідерів української революції 1917-21 років Симон Петлюра. 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби обірвав життя організатора українського націоналістичного руху Євгена Коновальця.

Що це за свято і чому його святкують у травні

 https://espreso.tv/article/2018/05/23/den_geroyiv_scho_ce_za_svyato_i_chomu_yogo_svyatkuyut_u_travni

 День в історії: 22 травня.

"Якщо чиїмось іменем називають велике місто, то людина має якісь видатні заслуги й не лише перед цим містом, а й перед країною загалом..." 

 

https://www.radiosvoboda.org/a/teatr-koryfeiv-marko-kropyvnytskii/30630576.html 

 Сусіди трипільців - середньостогівці.

https://www.protoukraine.com/vs/culture/?id_culture=25 

    Неолітична революція задумувалася збирачами ягід і мисливцями, втілювалася землеробами, а її плодами користувалися скотарі. Люди розділилися на тих хто оре землицю, і тих хто випасає скотиняку. Але якщо ти ореш, то й ходити тобі з місця на місце особливо нема чого. Максимум поля місцями поміняв раз в рік, щоб земля відпочила. А скотар живе з того, що його скотиняка жере траву, а потім він жере свою скотиняку. Скінчилася трава для скотиняки – треба йти десь он за ту гору, може там є трава. Там трава може і є, але ще там є інше плем’я зі своїми скотиняками, яким теж потрібна та трава.

    Отут і починається перша Війна. Під час війни гинуть люди, а ведеться вона за територію з ресурсами. Хто сильніший, того й ресурси. Все логічно.

    Одночасно з існуванням трипільської археологічної культури в енеоліті існувала і середньостогівська. Основним заняттям племен цієї культури було скотарство. Переважно розводили коней. Займались рибальством і мисливством. Є версія, що середньостогівці першими в Європі приручили коня і винайшли кінські вудила, сліди яких знаходять на черепах коней. Швидкість комунікації виросла в рази, а це було вкрай важливо для трансляції інформації, обміну знаннями й навичками і гуртування людей. Та й пасти худобу, наглядаючи за стадами з висоти кінського хребта, було простіше.

 .Цікавою була кераміка, бо посуд мав гостре дно і використовувалося шнурове оздоблення.

Впізнай середньостогівців

 

 

 Російсько-турецькі війни

 1. Московсько-турецька війна (1676—1681)

     Причиною війни послужила спроба Османської імперії втрутитися в московсько-польське протистояння і захопити контроль над Правобережною Україною. Османи захопили Чигирин внаслідок двох Чигиринських походів, винищили московський і козацький загони, спалили і зруйнували місто вщент. Як "знамено" турки вели поперед себе Юрка Хмельницького, якого поставлять гетьманом замість Дорошенка. Московсько-українська армія покинула Чигирин напризволяще і відступила за Дніпро, відбивши напади османської армії, яка їх переслідувала. Гетьман Самойлович, не втримавши Правобережжя, наказав провести тут "Великий згін". 

  Наслідком війни стало укладення у 1681 році Бахчисарайського мирного договору.

 

  2. Російсько-турецька війна (1735—1739)

Цій війні передувало відновлення Запорозької Січі (Нової на р. Підпільна) у 1734 році. Як це відбувалося

https://www.radiosvoboda.org/a/nova-sich-kozaky-rosiyska-imperiya/32894791.html 

3. Російсько-турецька війна (1768—1774)

     Підсумком війни 1768—1774 р. було підписання Кючук-Кайнарджійського договору 1774 р., за яким Російська імперія отримала Керч, землі між Південним Бугом та Дніпром, а Крим оголошений незалежним від Османської імперії, що і призведе до анексії Криму Росією у 1783р.

    Після повернення запорожців із війни, Запорозька Січ була оточена російськими військами (на чолі з генералом Петром Текелієм, які теж поверталися з османського фронту) та зруйнована у 1775 році. Після цієї події частина низового козацтва тікає в турецькі володіння і засновує Задунайську Січ.

 Якою цифрою на картосхемі позначено території, що ввійшли до складу Російської імперії в результаті російсько-турецької війни 1768—1774 рр.?

4. Російсько-турецька війна (1787—1791) 

     У січні-червні 1787 року Катерина II здійснила подорож, у ході якої відвідала Крим. Ці події спонукали турецького султана Абдул-Гаміда I 13 серпня 1787 року висунути ультиматум Росії з вимогою повернення Криму та Грузії. Росія відкинула ультиматум, і Османська імперія оголосила їй війну. Розгром османського флоту прискорив підписання Ясського мирного договору, за яким до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, а також підтверджено анексію Криму Російською імперією. Бессарабія (в тому числі здобутий Ізмаїл) та придунайський край залишались в складі Оттоманської імперії. 

5. Російсько-турецька війна (1806—1812)

    Цей воєнний конфлікт був викликаний політикою Османської імперії, яка розраховувала на відволікання сил Російської імперії війнами проти Французької імперії. Війна закінчилася підписанням Бухарестського мирного договору 1812, який зафіксував приєднання до Росії Бессарабії.

6. Російсько-турецька війна (1828—1829)

     Туреччина була незадоволена результатами російсько - турецької війни 1806—1812 pp. і намагалася повернути втрачені території. Оскільки воєнні дії велись на придунайських територіях і в безпосередній близькості від України, то Російська імперія знову використовувала її матеріальні та людські ресурси. На початку війни бої відбувалися на землях Задунайської Січі і частина задунайців на чолі з отаманом Йосипом Гладким перейшла на бік Росії. Розлючені турки спалили Задунайську Січ у 1828 році. Росія перемогла і отримала острови в гирлі Дунаю, а із задунайців було створено Азовське козацьке військо.

7. Російсько-турецька війна (1853—1856) (Кримська війна)

     Безпосереднім приводом для війни стало захоплення російськими військами Молдовського князівства та Волощини (Валахії) 1853 року з метою заволодіти торгівлею збіжжям дунайських країн. Це викликало спротив Великої Британії та Франції, які стали на бік Порти. Російська імперія знову використовувала  матеріальні та людські ресурси українських земель. Але це її не врятувало.

    Війна закінчилася Паризьким миром 1856 року. Він позбавив Росію права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали. Російська імперія публічно відмовилася від претензій на  південну Бессарабію. Поразка у війні і масові селянські рухи (наприклад, "київська козаччина") підштовхнули уряд Росії розпочати реформи і скасувати кріпацтво. 

     Київська козаччина 1855 р. - масові селянські виступи в Київській губернії за відновлення козацтва як суспільного стану. Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853–1856 маніфесту Миколи I, що передбачав створення рухомого державного ополчення. По Київщині, де ще свіжими були згадки про запорозького козацтво, почали поширюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в ополчення ("у козаки"), буде звільнено від кріпосної залежності і вони одержать поміщицькі землі та майно.

 

 

 

        У жовтні 1921 року, у Києві, відбувся Всеукраїнський православний церковний собор. У результаті його роботи постала Українська автокефальна православна церква (православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань). Учасники Собору висвятили першого предстоятеля УАПЦ митрополита Василя (Липківського). 

    У 1920-х роках у Кролевецькому районі існувала Українська повстанська організація, яка вела боротьбу з більшовиками. Серед її найактивніших ланок був осередок в с. Дубовичі. Житель села і один із учасників цієї організації Коломієць Олександр Павлович (колишній член Центральної Ради) налагоджує зв`язки з митрополитом УАПЦ Василем Липківським і організовує в селі громаду УАПЦ. Для показової служби до с. Дубовичі прибувають сам В. Липківський і протодиякон Василь Потієнко. А потім митрополит був запрошений на службу жителями с. Бистрик. Про подорож митрополита Липківського по Кролевеччині можна дізнатися тут

https://history.sumy.ua/research/article/9223-mytropolyt-vasyl-lypkivskyi-v-selakh-na-hlukhivshchyni-sumskoi-oblasty.html?fbclid=IwY2xjawKYOxJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFmZ2cwUjdpRUhYQXRrS3plAR7UsDUAlMAnJ36rCmf6O2TMwyzA84tlh-U6UJmQPk0kB5gFkQTywLlfRuqKrQ_aem_MfRhn8qhEETW_PQ3rqSlTQ

 

 18 травня 1944  комуністична влада розпочала операцію з депортації кримських татар (СЮРГЮН) Кримського півострова. 

https://www.radiosvoboda.org/a/crimean-tatars-deportation/28495741.html

     Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис, вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до півгодини і зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення яких було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар.

   Кримськотатарський письменник Таїр Халілов згадував: "Поселили в почорнілих дерев'яних бараках, що кишіли клопами й тарганами, в них до нас жили зеки. Але ув'язнених хоч якось годували, а нас ні. Працездатних юнаків і дівчат, практично підлітків, погнали на лісоповал, тому що чоловіки воювали на фронті."

    Півострів був звільнений у квітні-травні 1944 року, однак ще до завершення Кримської операції Народний комісар внутрішніх справ Лаврентій Берія підготував для Державного Комітету Оборони СРСР доповідну записку, в якій повідомлялось про дезертирство з Червоної армії 20 тисяч кримських татар, що перейшли на службу до німців, діяльність в Криму розгалуженої мережі т. зв. «татарських національних комітетів», яким інкримінувалось співробітництво з окупантами у боротьбі з партизанами та участь у вивезенні на примусові роботи до Німеччини цивільного населення, і стверджувалось, що «значна частина татарського населення Криму активно співпрацювала з німецько-фашистськими окупантами і вела боротьбу проти Радянської влади».

     Депортація не торкнулась справжніх колабораціоністів — частина з них (до 3 тисяч чоловік) була евакуйована в Німеччину, де був створений Татарський гірничо-єгерський полк СС. Багато татар воювали в рядах Червоної армії. Серед них - льотчик, двічі герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан.

 

 

 

     День пам'яті, який щороку відзначаємо в третю неділю травня, покликаний насамперед вшанувати загиблих внаслідок Великого терору 1937–1938 років та інших жертв політичних переслідувань з боку комуністичного режиму.  

 1928, 18 травня – у Москві почалося судове засідання по «шахтинській справі» –  першому політичному процесу проти інженерно-технічних фахівців.

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/18/1928-pochavsya-sud-po-shahtynskiy-spravi 

Проєкт «Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил»

https://bykivnia.org.ua/category/imena-z-bezimennykh-mohyl/ 

    Кролевецький Краєзнавчий музей створив відеоматеріал, присвячений кролевецьким жертвам сталінського тоталітаризму.