Нюрнберзький процес
Після закінчення Другої світової союзники вирішили, що потрібен гучний трибунал, на якому буде засуджено провідних нацистів. Та з самого початку все пішло не так. СРСР, США і Британія сперечалися, кого саме судити, які вироки виносити, на підставі яких законів пройде процес, якими мають бути докази. Франція спостерігала за цією суперечкою, намагаючись зрозуміти, для чого взагалі країну запросили на переговори.
На фото - нацистські злочинці: Карл Деніц, Еріх Редер, Бальдур фон Ширах; Герман Герінг, Рудольф Гесс, Йоахім фон Ріббентроп, Вільгельм Кейтель. Вони регочуть з помилки перекладача під час Нюрнберзького процесу.
На Нюрнберзькому процесі вперше в історії масштабно застосували систему синхронного перекладу. Суд вівся чотирма мовами — англійською (в її американській і британській версіях), французькою, російською та німецькою. Для цього створили спеціальну систему з навушниками, мікрофонами та перемикачами каналів, яку розробила компанія IBM. Перекладачі працювали в кабінах і мали передавати зміст майже в реальному часі, з мінімальним запізненням.
Однак нова технологія не завжди працювала бездоганно. Через брак фахових кадрів і великий психологічний тиск перекладачі часто вигорали, іноді плутали мови або втрачали концентрацію. Відомі випадки, коли присутні скаржились на незрозумілий переклад, просили повторити сказане.
"Для мене Бандера і ОУН-УПА — звичайні військові злочинці, вбивці, геноцидники, і так ми завжди будемо їх називати. Коли я приїжджаю в Україну, а мене обіймають люди, у яких на руках пов'язки в кольорах бандерівського прапора — це абсурд. Польща ніколи не погодиться із законами України, які вважають ОУН-УПА борцями за свободу України" (Президент Польщі Дуда).
Немає коментарів:
Дописати коментар