30 квітня 1945 року в бункері під Рейхсканцелярією в Берліні 56-річний Адольф Гітлер і його 33-річна дружина Єва Браун покінчили життя самогубством. За день до цього вони одружилися. На той момент радянські війська вже були в кількох сотнях метрів від урядового кварталу. Гітлер передав командування та продиктував політичний заповіт, у якому назвав своїх наступників.

    Після війни з’явилися теорії, що Гітлер нібито втік — зокрема до Південної Америки. Але згідно з офіційною версією, його тіло разом із тілом Єви Браун було спалене у дворі бункера за наказом самого Гітлера. Цікаво, що теорію змови щодо втечі Гітлера розповсюджував сам Сталін, незважаючи на те, що саме радянці захопили територію, де знайшли останки фюрера.

    Президент Аргентини Хав'єр Мілей розпорядився оприлюднити досьє про перебування нацистів у країні після Другої світової війни, включно з лікарем-садистом Йозефом Менгеле. Відповідні документи опубліковані на офіційному сайті уряду Аргентини. На сторінці можна знайти матеріали про в'їзд і діяльність нацистських лідерів, які приїхали до Аргентини після війни "щурячими стежками".  Усього розсекретили понад 1850 документів, об'єднаних у сім досьє. Серед них — матеріали про Адольфа Ейхмана, якого називають «архітектором Голокосту», та гауптштурмфюрера СС Еріхa Прибке.

Як нацисти потрапили до Аргентини, чому саме до неї та до чого тут Ватикан, дивіться у відео

https://www.youtube.com/watch?v=BJBtAwJveQY

 29 квітня минає 110 років із часу початку
боїв на горі Маківка

https://www.radiosvoboda.org/a/stritsi-vijna-peremoha-bytva-rosiya/33399310.html 

  

        В цей день почалася ще одна битва, яка змінила історію українського народу.

 

 

 

 

29 квітня 1918 р. у Києві Всеукраїнський з'їзд хліборобів проголосив Гетьманом України Павла Скоропадського. Була утворена Українська Держава на чолі з Гетьманом. 

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/kviten/29/1918-progoloshennya-pavla-skoropadskogo-getmanom-ukrayiny

      Цьому передувала низка подій, пов'язана з діяльністю Скоропадського. 

         У 1904 за заслуги в боях проти японців імператор Микола II нагородив офіцера орденом Святої Анни 3-го ступеня. Під час Першої світової війни Павло Скоропадський 22 січня 1917 приймає командування 34-м армійським корпусом, який розташовувався на Волині і який він пізніше українізує. Російський генерал Денікін згадував про Скоропадського: «Я викликав до себе генерала Скоропадського і запропонував йому стримати різкий хід українізації та, зокрема, відновити права командного складу або відпустити його з корпусу. Майбутній гетьман заявив, що про його діяльність склалася хибна думка, імовірно, за історичним минулим роду Скоропадських; що він істинно російська людина, гвардійський офіцер і зовсім далекий самостійності; виконує тільки покладене на нього начальством доручення, якому сам не співчуває…». 

         16-17 жовтня 1917 Скоропадського на з'їзді Вільного козацтва в Чигирині делегати від п'яти українських губерній і Кубані обрали отаманом Вільного козацтва. Серед козаків особа нащадка гетьманського роду, бойового генерала Скоропадського мала неабияку популярність. Пізніше Павло Скоропадський втратив увесь свій набутий авторитет серед вільного козацтва через згоду балотуватися до Установчих зборів від блоку російських землевласників.

        З поверненням, фактично на багнетах німецько-австрійських військ, до Києва, Центральна Рада в березні 1918 оголосила про продовження нею внутрішньої політики соціалізації, що була відображена в III Універсалі. Селяни не скорялися діям посадовців Центральної Ради і неохоче віддавали зерно та продукти, які вона мала віддавати німцям як плату за військову допомогу. Окупаційні війська вважали, що українська влада не дотримає взятих на себе зобов'язань щодо передачі німцям харчів і почали каральні дії для примусового вилучення харчів із залишенням документів про вилучення. У відповідь на каральні дії німецьких та австрійських військ Україною поширився рух спротиву.

    У середині березня Павло Скоропадський утвердив опозиційну до Ради політичну організацію, сформовану з військовиків і землевласників, під назвою «Українська Громада» (пізніше «Українська Народна Громада»), яка ввійшла в тісний контакт з Українською демократично-хліборобською партією В'ячеслава Липинського і Миколи Міхновського і була підтримана німцями. 

Про політику Гетьмана дивитися відео

 https://www.youtube.com/watch?v=9Dzf9CVioWs

Перевірь себе

 

 

 

 

 

Про зречення гетьмана Павла Скоропадського

https://www.jnsm.com.ua/h/1214M/ 

 

 

    https://www.youtube.com/watch?v=uVTjAC85gkc

     28 квітня 1947 року польська промосковська комуністична влада розпочала операцію «Вісла» з виселення українців Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини в Західну Польщу.

    Операція «Вісла» (серед українців Польщі відоміша як акція «Вісла») — етнічна чистка, здійснена протягом квітня-липня 1947 за рішенням партійного і державного керівництва московсько-радянського окупаційного режиму «СССР», та промосковських маріонеткових комуністичних режимів Польської Республіки (ПНР) та Чехословацької Республіки (ЧСР). Полягала у примусовій, з використанням окупаційних військ (СССР, Польської республіки, ЧСР), депортації українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, — на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, так звані «Повернені Землі».

Думки істориків про причини депортації

Свідчення очевидців

 

 

 

 

 26 квітня в історії

https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/tm.pl?Month=04&Day=26&td=1 

     У 1840 році в світ вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. До першого видання «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами». Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері, і вважається тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

     У 1945 році Україна увійшла до складу ООН як один із членів-засновників. Делегація України взяла активну участь у конференції в Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН (зокрема, координувала процес підготовки Преамбули та Цілей і Принципів Статуту ООН). Був відновлений Наркомат зовнішніх справ УРСР, який очолив Д. Мануїльський.

 

 

 

Чорнобильська трагедія: пам`ять як попередження на майбутнє

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. 

Історики  наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії тодішньої влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.  У 1989 році  під час мітингу пам'яті жертв Чорнобиля в Києві вперше відкрито стали використовувати синьо-жовті прапори.

 У двобої з мирним атомом були і кролевчани

    
     
 

 

 

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/kviten/21/1944-biy-pid-gurbamy-mizh-zagonamy-upa-ta-nkvd

     Це був бій між московсько-радянськими окупаційними військами НКВС СРСР і силами УПА, біля урочища Гурби на півдні Здолбунівського району й охопив частину сучасних Дубенського та Острозького районів Рівненщини і Кременецького та Шумського районів Тернопільщини. Закінчився тактичною перемогою московсько-радянських окупантів та виходом з оточення українських повстанців. Після бою московсько-радянські окупанти спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а жителів вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена.

 

Вісім українських жінок, які залишили слід у світовій історії!

 

    19 квітня 1930 року судом московсько-радянських окупантів, винесено вирок у репресивній справі «Спілки визволення України» — показова справа, сфабрикована московсько-радянської окупаційної «ОДПУ Української СРР» наприкінці 1920-тих, яка викривала вигадану антирадянську організацію серед української наукової та церковної інтелігенції. Мета — дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя в рамках централізованої політики геноциду української нації, здійсненого московським окупаційним урядом СРСР у 1932–1933. Багатьох підсудних єднала політична діяльність під час визвольних змагань. Керівництво організацією "призначили" С. Єфремову - знаному вченому-літературознавцю, колишньому заступнику голови Української Центральної Ради.

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/11/1989-reabilitovano-uchasnykiv-tak-zvanoyi-spilky-vyzvolennya-ukrayiny 

 

Документи свідчать      

«Підсудних привозили з тюрми не в “чорних воронках”, а в звичайних автобусах, ніби на прогулянку. На сцені в перервах підсудним підносили чай з тістечками. Організатори явно перегравали... Особливо ці масні й демонстративно великі солодощі, кондитерські вершини тодішнього щасливого життя, були тут не до речі. Проте думаю, що відкинути, відсунути їх підсудний академік Сергій Єфремов, людина великої гідності, не міг. Не могли й інші. Так само не могли відкликати своїх попередніх свідчень, даних у Києві, вимучені довгими днями і ночами без сну. І признання, і театральні солодощі, – все належало до заздалегідь розробленого ритуалу, й підсудні мали коритися йому».

Процес СВУ мав на меті:

- обґрунтувати масові переслідування політичної опозиції на окупованих територіях УНР;

- підготувати ґрунт для подальшого погрому установ ВУАН та УАПЦ;

- стимулювати ворожнечу між прихильниками українізації (комуністами й некомуністами);

- політично скомпрометувати саму політику українізації, пов'язуючи українське відродження з діяльністю УНР в екзилі;

- довести підривну спрямованість української інтелігенції, яка нібито фактично працювала на інтереси Польської республіки;

- розгортання нової русифікації Українських територій під московсько-радянською окупацією («УСРР»);

- позбавити голосу українські селянські маси напередодні організації Голодомору. 

 

 

     "Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано "лікує" багато хвороб, але не може зробити людину здоровою. Поки вона навіть не може навчити людину, як стати здоровою".

 

        1913-2002 рр.- життя Миколи Амосова (кардіохірургія, судинна хірургія, трансплантологія, біокібернетика). Громадянин трьох держав ( Російська імперія, СРСР, Україна). У 1963 році  першим в СРСР провів протезування мітрального клапану, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів.

    "Більше того: бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкість людини і могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби і видають векселя, які не можуть оплатити. Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим. Людина створена настільки досконалою, що ПОВЕРНУТИ ЗДОРОВ'Я МОЖНА З БУДЬ-ЯКОЇ ТОЧКИ ЙОГО ЗАНЕПАДУ. Тільки необхідні зусилля зростають у міру віку і поглиблення хвороб".

Амосов про бога і смерть

        Справжнім знаряддям страти в Римі у І ст. був стовп з перекладиною, тобто хрест у вигляді букви "Т". Тільки на такому хресті і міг бути страчений Христос. Однак Т-подібний хрест ніколи не був предметом поклоніння. Далі, у жодній з ранньохристиянських катакомб не зустрічається зображення Христа, розіп'ятого на хресті.  Ранні християни не могли й подумати про те, щоб зобразити момент страждань і принизливої смерті спасителя світу. 

    І тільки у XII ст. з'являються зображення Христа, розіп'ятого на хресті. На той час давно не застосовувалася така страта. Люди забули, що злочинців ніколи не прибивали цвяхами, а прив'язували до перекладини, щоб вони вмирали повільною смертю від голоду і спраги.

    Завдання з релігієзнавства

Син божий, народжений від незайманої жінки. За своє життя зробив багато добрих справ, у тому числі воскресив мертву людину. Зраджений, вознісся на небеса по велінню свого батька-бога... 

 

 

  Понад сто років тому Росія переконала частину українців Австро-Угорщини в тому, що вони «росіяни». І сьогодні поширюється міф про те, що українську націю вигадав Австрійський генштаб.  

    Потрібно наголосити на тому, що з початком Першої світової війни австрійський генштаб зобов’язав військове командування посилити заходи проти підозрілих елементів. У серпні 1914 року крайовий президент Буковини Рудольф фон Меран створив з цією метою військово-польові суди. Доходило до безглуздих розправ. Наприклад, жандармський вахмістр Лакінгер хвалився, що в одному селі під Вижницею повісив 41 москвофіла. А лейтенант Троб наказав спалити село Уторопи за те, що його жителі симпатизували росіянам.

    Австрійська влада, використовуючи окремі факти співробітництва «москвофілів» з російською окупаційною владою і здійснювала масові репресії проти галичан, яких навіть звинувачувала у своїх поразках. Безліч русинів опинилися в таборах для інтернованих. Тільки через один з них — Талергоф — пройшло близько 7 тис. справжніх симпатиків Росії і русинів, які необачливо залишили при собі москвофільські газети. Більше 1 тис. загинули там від хвороб і голоду.

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/antymif/mif-pro-te-shcho-ukrayinsku-naciyu-vygadav-avstriyskyy-genshtab 

 

 

     17  квітня 1882 року  - день народження В'ячеслава ЛИПИНСЬКОГО - поляка за національністю й українця за духом В'ячеслава Липинського, видатного українського громадсько-політичного діяча, історика, дипломата, засновника державницького напряму української суспільно-політичної думки, ідеолога українського консерватизму (1882-1931).

    В’ячеслав Липинський — один із засновників Української демократично-хліборобської партії у 1917 році, посол уряду гетьмана Скоропадського та УНР у Відні (1918-1919). З червня 1919 р. перебував у еміграції. Був фундатором і членом Українського наукового інституту в Берліні та дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Києві. Засновник та ідеолог нового українського монархізму, обґрунтуванню якого присвятив свою найвидатнішу публіцистичну працю «Листи до братів-хліборобів».

     https://www.radiosvoboda.org/a/vyacheslav-lypynskyy/31806531.html

Декілька тез, які вчений висловив століття тому у своїх головних працях:

• Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу;

• Тільки коли існує об’єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації;

• Замість способу думання пасивного "фаталістичного", мовляв, Україна сама зробиться, я хотів дати спосіб думання активний динамічний: що і як ми, Українці, повинні робити, щоб була, щоб здійснилась Україна;

• Плоди нашої праці пожнуть ті покоління, що матимуть державу. Нам залишається тяжкий шлях предтеч, підготовників;

• Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

 Булінг в освітньому середовищі: як розпізнати та запобігти

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19#Text 

 ЛІКНЕП

https://www.youtube.com/@ua-WebPen_chanel 

https://webpen.com.ua/?fbclid=IwY2xjawKdtx1leHRuA2FlbQIxMABicmlkETFrVGRzNHhZQkNVVjZycHFhAR6fo8whT4yxVmGIvbkiluN7ZAj-H635hjZZlQCIg9ygCOmWLsFvrCE1C0n0SA_aem_S4JnJXhdK7HteZyeZQO7-g 

 

        14 квітня 2014 року розпочалася Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Операція тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018. Після АТО на сході України була введена операція Об'єднаних сил (ООС).

    Указ про проведення АТО було підписано виконувачем обов'язків Президента України Олександром Турчиновим 13 квітня 2014 року. Наступного дня був підписаний указ «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»— офіційний початок Антитерористичної операції.

    Згідно з заявами української влади, для відсічі російської агресії навесні 2014 року був обраний саме правовий режим антитерористичної операції через термінову потребу провести вибори президента і парламенту. Вибори були б неможливі в умовах введення воєнного стану, що не лише зберігало більшість «регіоналів» у представницьких органах влади в Україні, але й давало Кремлю додаткові аргументи на міжнародному рівні. 

 

     11 квітня 1597 року у Варшаві страчено Северина Наливайка — українського козацького ватажка, одного з керівників антипольського повстання 1594—1596 років у Речі Посполитій.

 https://www.youtube.com/watch?v=WPe19pze1Is

    Запорожці спочатку гнівалися на Наливайка за його участь у «Волинській кампанії» князів Острозьких проти козацьких повстанців на чолі з Косинським у 1591-1593 рр., але після перепросин та подарунку низовцям частини своєї здобичі — півтори тисячі коней, захоплених від татар, домовленість була досягнута. 

     Повстанське козацьке військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але змушене було відступити на Лівобережжя. Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою 1596 угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила С. Наливайка і видала його коронному гетьману Станіславу Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський наказав вирізати більшість козаків. Така була плата за зраду ватажків. Після тортур Северина Наливайка четвертовано 11 квітня 1597 у Варшаві.