Секрети мирних угод, чому вони часто провокують нові війни?
30 січня 1667 року в селі Андрусово під Смоленськом було підписано Андрусівське перемир’я між Московським царством і Річчю Посполитою, яке завершило тринадцятилітню війну (1654–1667). Головними переговірниками були боярин Афанасій Ордин-Нащокін з московського боку та підканцлер Великого князівства Литовського Кшиштоф Пац із боку Речі Посполитої. Війна розпочалася у 1654 році після укладення Переяславської угоди між Гетьманщиною та Московією, коли московські війська вступили в конфлікт із Річчю Посполитою за контроль над територіями Лівобережної України, Білорусі та Смоленщини. Бойові дії тривали з перемінним успіхом, доки обидві сторони, виснажені війною, не погодилися на тимчасовий мир.
За умовами Андрусівського перемир’я Московське царство отримало Лівобережну Україну разом із Києвом (який мав бути переданий Речі Посполитій через два роки, але залишився під контролем Москви), Смоленськ і Сіверщину. Річ Посполита зберегла контроль над Правобережною Україною та Білоруссю. Це перемир’я визначило подальший поділ українських земель між двома державами та призвело до загострення політичної кризи в Гетьманщині, зокрема до початку Руїни — періоду внутрішніх конфліктів та боротьби між гетьманами за владу. Андрусівське перемир’я стало першим офіційним документом, що закріпив розділ України між Московією та Річчю Посполитою, що матиме довготривалі наслідки для української історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар