У листопаді 2001 року помер український скульптор і педагог, член Національної спілки художників України, уродженець с. Петрівка Кролевецького району (нині с. Морозівка) Анато́лій Георгійович Ски́ба. Працював у галузях монументальної та станкової скульптури (переважно у портретному жанрі). Автор портретів відомих діячів української історії: О.Довбуша, Л.Кобилиці, Ю.Федьковича, Т.Шевченка, І.Франка, а також пам'ятника Ользі Кобилянській у Чернівцях, 

 

 

 24 листопада 1918 року заснована Національна Академія Наук України.

 Національна академія наук України (НАНУ) заснована установчими зборами при уряді гетьмана Скоропадського П. П. 24-го листопада 1918-го року і є однією з найстаріших академій на пострадянському просторі. Першим президентом Академії було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім’ям Вернадського В. І., секретарем - поліглота А. Кримського.

 

 

22 листопада 2025 - День пам’яті жертв Голодомору   

    Голодомор-геноцид 1932-1933 років, влаштований комуністичним режимом Сталіна з метою зламати опір українців, знищити українську ідентичність і пам’ять про українську державність, перетворити селян на колгоспних рабів і отримати необмежений доступ до продовольчих ресурсів, досі є одним з найжахливіших у ХХ столітті злочинів проти людства.

За наказом влади спеціальні продзагони вилучали в людей усі запаси збіжжя та харчів. На господарства накладалися натуральні штрафи. Села, які не виконували нереальні плани хлібозаготівлі, заносили на «чорні дошки», що означало повну блокаду населеного пункту і приречення на голодну смерть. Виїзд з України також був закритий.

     Передвісником Голодомору став сумнозвісний закон «про п’ять колосків».

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/7/1932-vstupyv-u-diyu-zakon-pro-pyat-koloskiv

В червні 1933 року смертність досягла епогею. Людей просто звозили в ями за селом, бо й ховати не було кому. Траплялися випадки канібалізму.

    В. Сосюра після відвідування українських сел у 1932-1933 роках потрапив у психлікарню. П. Тичина написав "захалявний вірш "Загупало в двері прикладом...". 

    Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору 1932–1933 років. Насправді сотні тисяч українців боролися, відстоювали право на свободу та життя, зокрема, і зі зброєю в руках. Приймали участь у повстанських загонах і жителі Кролевеччини.

Національний спротив на Сумщині: досвід 20-30-х років

https://history.sumy.ua/research/article/9517-natsionalnyi-sprotyv-na-sumshchyni-dosvid-2030kh-rokiv.html 

 

 

 21 листопада День Гідності та Свободи

     Україна, 2014-й: «Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», - зазначав Петро Порошенко.

     22 листопада 2004 дата початку «помаранчевої» революції в Україні, компанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори проти свавілля влади. Події були організовані та проведені прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді - грудні 2004 року.

     Президентом України  Віктором Януковичем День Свободи в Україні був скасований і об’єднаний з Днем Соборності України Указом від 30 грудня 2011 №1209 / 2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" і відзначався з 2012 року - 22 січня.

     Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України,  відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка 21 листопада встановлено День Гідності та Свободи.

 

 

 

 

 

 14 листопада, 112 років тому на Київщині народився 

Андрій Малишко

     Його ім’я давно вже вписане червоними літерами в історію української культури, а «Пісня про рушник», «Пісня про вчительку», «Моя стежина», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі» та інші поезії, покладені на музику, збагатили золотий фонд української пісні, уквітчали сучасну літературу й стали візитівкою українців у світі. Пісні на тексти Малишка композиторів Г. Майбороди, О. Білаша та ін. здобули всенародне визнання: «Київський вальс», «Пісня про вчительку», «Пісня про рушник», «Рідна мати моя», «Моя стежина». Під час обговорень підсумків ХХ з’їзду КПРС висловився за повернення літературної спадщини репресованих у сталінський період О. Олеся, В. Блакитного, Г. Косинки, М. Куліша, порушив заборонену в Україні тему Голодомору.
    Виступав за подолання негативних явищ, які наростали в
 національній політиці, призводили до забуття рідної мови,
історії та традицій українського народу.

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lystopad/14/1912-narodyvsya-andriy-malyshko-poet 

 За літописами, що збереглися до наших днів, першу невелику печеру викопав на березі річки Дніпро священик ІЛАРІОН, який усамітнювався у ній для молитов. Коли ж він став митрополитом за Ярослава Мудрого , то до свого сховку вже не навідувався. У цій горі оселився відлюдник АНТОНІЙ, що повернувся з Афонської гори. Аскетичний спосіб його життя дивував та захоплював. До Антонія почали приходити інші монахи. Кількість їх постійно збільшувалася. Ченці побудували церкву Успіння Пресвятої Богородиці та келії. Так було засновано монастир. У 11 столітті монастир виконував важливу державну функцію, а саме – був найбільшим центром поширення християнства на Русі. У цей час тут зародилося літописання. Відомі літописці Никон, НЕСТОР, Сильвестр працювали у монастирі. НЕСТОР став автором найвидатнішого літопису Русі «Повість временних літ». А в 13 столітті було укладено «Києво-Печерський патерик» – важливе джерело історії Києва. У монастирі була книгозбірня, друкарня, де друкувалися богослужбові та полемічні книги. А вже у 12 столітті обитель отримала почесний статус Лаври, тобто головного великого монастиря. Києво-Печерська лавра стала важливим духовним, культурним і просвітницьким центром.

 

     Успенський собор - перший кам’яний храм на території Києво-Печерської лаври. Закладання собору відбулося 1073 р. в урочистій обстановці, в присутності Феодосія з усіма печерськими ченцями. Князь СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВОВИЧ не тільки подарував землю під церкву та 1000 гривень, а й власноруч копав рів під фундаменти. В барокові шати одягнув собор гетьман І. Мазепа.

     Напередодні відступу Червоної Армії з Києва були заміновані всі головні суспільні будівлі. У тому числі культові — Софійський і Успенський собори. Але через несправність вибухового пристрою Софійський собор уцілів. Чого не можна сказати про Успенський. Сюди вибухівку завезли з таким розрахунком, щоб підірвати її в момент збору фашистської еліти.     3 листопада 1941 р. Успенський собор був висаджений в повітря (вибух пов'язаний з приїздом до Лаври фашистського президента Словаччини Йозефа Тисо). Згідно з Указом Президента України від 9 листопада 1995 року Успенський собор було відбудовано в 1999—2000 рр. у стилі козацького бароко.

.

    Давньоукраїнські некрополі із кам'яними хрестами об'єднують Україну. Від Слобожанщини до Карпат, від Чорного моря до Білорусі - вони є у кожній області. Неймовірний український маркер. Поряд із дерев'яними храмами та українським бароко саме кам'яні хрести є матеріальними свідками мистецької майстерності українського народу, його історичної пам'яті та ідентичності. Козацькі цвинтарі - цвинтарі із козацькими хрестами, форма яких іде від хреста тамплієрів. Це особливий шмат історії України. На жаль маловідомої.

І ось новина: нарешті створено сайт "Старовинні українські некрополі"

https://nekropol.ukrainaincognita.com/?fbclid=IwY2xjawGmrB5leHRuA2FlbQIxMAABHSA9j5W47oz9qDpNwo22T-b4DqTAW07EwM5uaj8fhxDu2rF-DFH-Ze1rWA_aem_FxcpS0Cp59_xrE80-OtQAQ 

 

 IV - середина III тис. до н.е. - існування Трипільської культури

Історії про енеолітичну трипільську культуру зазвичай починають із розкопок Вікентія Хвойки на Кирилівських висотах у Києві 1893 року та довкола містечка Трипілля у 1896–1897 роках. Проте ці розкопки були далеко не першими, на яких виявили артефакти цієї культури. Наприклад, у Національному музеї історії України зберігаються знахідки 1891–1892 років, виявлені Чеславом Зборовським на поселенні у селі Кринички (нині – Одеська область). Відкривач передав ці знахідки Володимиру Антоновичу, який провів розкопки на цьому поселенні у 1894–1896 роках, а 1899 року представив артефакти на виставці ХІ Археологічного з’їзду в Києві.

 

 https://www.radiosvoboda.org/a/trypilska-kultura-ukrayina/31078240.html?fbclid=IwY2xjawGklsZleHRuA2FlbQIxMQABHUgeTKNuRrzoXBh6xmPC6Ht-Oqnt2RHUi_rZEL4GJt33ulwoclK6QsarLQ_aem_59xQHUbEWxY9CQbE8H_-mg

 

 

 

 15 листопада 1967 року відбувся арешт українського громадського діяча, письменника і публіциста В'ячеслава Чорновола. Він був відомий своїми публікаціями на захист дисидентів, став об'єктом переслідування з боку КДБ після того, як видав самвидавний збірник "Лихо з розуму", де подав матеріали про заарештованих року шістдесятників.

Основним звинуваченням проти Чорновола стало "поширення наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський лад", за що його було засуджено на три роки ув’язнення в таборах. Арешт і судовий процес викликали широкий резонанс як серед дисидентських кіл України, так і за її межами.

Перебуваючи в ув’язненні, він продовжував писати й підтримувати контакти з іншими дисидентами. Він відбув лише половину терміну, був звільнений за амністією з нагоди 50-річчя радянської влади.

 Про "Київську катастрофу"

https://osvita.ua/vnz/reports/history/34154/ 

 

Зустріч Симона Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові після того, як більшовиків витіснили з міста, 29 серпня 1919 року.

     14 жовтня 1919 року денікінці захопили Кролевець і населені пункти повіту. Якщо більшовицька влада вчиняла терор проти заможних людей, то денікінці розпочали терор проти тих, хто працював на радянську владу.. Повертались заможним людям конфісковані будинки, земля та інше.

 

Шевченко і Сумщина

 Коротке перебування у Кролевці Т. Шевченка (11 годин) породило багато легенд завдяки місцевим літераторам. Місцевий поет В. Сухомлин написав вірш «Тарасові рушники», в якому Т. Шевченко замовляє рушники у місцевого ткача собі на весілля, а після смерті великого поета ці рушники, начебто, поклали йому на домовину, коли її везли з Москви в Канів. Цю вигадку поет сам же і визнав. У письменника Панаса Кочури в оповіданні «Остання подорож» Шевченко також знайомиться з сім’єю ткачів. А ще втомлений Тарас встигає посадити грушу. Не вигадкою було те, що Глафіра Матвіївна Огієвська отримала «Кобзар» 1860 року видання з автографом Шевченка: «Глафири Матвеевни Огиевской на память Т. Шевченко»

  

     У Сумах можна побачити оригінали скульптур, а в Луврі зберігаються лише їхні копії

    На центральному міському кладовищі у Сумах можна побачити багато пам’ятників, які створювали італійські, французькі, російські та українські скульптори.Найвідомішими з таких пам’ятників є скульптурний ансамбль на могилах членів сім’ї Харитоненків. Видатна родина сумських підприємців і меценатів Харитоненків відіграла неабияку роль у розбудові міста Суми наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме благодійним коштом промисловця Павла Харитоненка у Сумах з’явились неповторні Троїцький собор та костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, дитяча лікарня Святої Зінаїди та багато інших пам’яток і споруд.

 

Кролевецьке ткацтво

У ХІХ ст. набожний ткач з Кролевця Єремій Риндя не тільки сам займався ткацтвом і продавав продукцію, а й їздив по різних ярмарках, скуповував сировину і роздавав ткачам надомникам. Також скуповував готові вироби у інших ткачів для подальшого продажу. На місті колишнього базару, де раніше була пошта та аптека, він побудував дерев'яні лавки під дзвіницею соборної церкви, де торгував пряжею і різними мануфактурними виробами і отримував, на той час, хороший прибуток. Власний будинок Риндіних знаходився біля базарної площі (нині будинок сільгоспуправління). Риндя придбав землі і помістя у селі Реутинці (територія аграрного ліцею), де полюбляв у вільний час чаювати в альтанці на території саду і у спеку купатися в басейні, який був цікаво збудований - піднімалися дерев’яні перегородки й басейн наповнювався водою з р. Ревки, яка під сонцем нагрівалася.

 https://www.facebook.com/krolevetstkatctvo/posts/pfbid02ULXrYtVVktH6vu1EymHxV3DLSGt5W77RM1MWSVEGh5r3bkxndBYExMcLwKHqH9nWl?__cft__[0]=AZWDXBp6JQbG-7OrmfgGiHuwP9t1PGUl9yrQRi913-LovD6KQbknvuzm22kG4RMiM7Ujh6GJHkmZ2Wf3YxDZeaJDgkbU5o1J8tKlh9JTkOXQf9X2FYI-FWGnn4gm1P6ccBP0nwAPMArmAFTjcMLBUtenCOdq_d00VWnEXRcPCbMRvA&__tn__=-UK-R

Будинок Є. Ринді, с. Реутинці

  

 Про населення Чернігівського князівства, кордони якого доходили до сучасної Москви і до складу якого входили землі Кролевеччини

 

 

    Спасо-Преображенський собор у Чернігові. Одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будівль України, головна споруда Чернігівського князівства. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу, акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені. 

    Близько 1030 року князь Мстислав Володимирович починає будівництво Спасо-Преображенського собору, а завершує син Ярослава Мудрого Святослав, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство (1054-1073 р.).

 Як Мстислав став чернігівським князем?

 "Гра престолів: Мстислав проти Ярослава Мудрого"

 

 

Упродовж 1857—1858 років у Кролевці не раз бувала письменниця і перекладачка Марко Вовчок ((літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської). У місті вона записувала народні пісні та прислів'я.

З оповідання "Ведмідь (Сестричка Мелася)".

"...Ся пасіка була огороджена лісою з лози, і в огородь загородив козак аж сім високих, старих, коренатих дубів і восьму вербу гіллясту – хто побачить було вербу тую, то кожен спитає, як вона вросла тут сама, поміж дубів величних, проста та весела, а верба щовесни давала віду, що хоч сама вона поміж дубами, та добре їй рости тутеньки, бо росла вона, угоняла хутче козакова унука Михайла, – кажу Михайла, бо він не любить, як хто його покличе Михалко, і не дочуває, хоч удесяте гукніть, а як покликати "Михайло" – зараз він наче вродиться поперед вами у широкорукавій білій сорочці, у незмірних шароварах, у червоному поясі – у тому самому поясі, що він його сам купив у ярмарку аж у КРОЛЕВЦІ. Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє й омалененько бере на себе, і що як візьме її, то дід сміється і каже: "Гледи, Михайло, гледи! Рознесуть твою славну шапку лакомі бджоли на мед!""...

https://www.youtube.com/watch?v=VwdhI2LyzV0&fbclid=IwY2xjawGXP0lleHRuA2FlbQIxMAABHW9tRJqsiXDtCpN0mzY-0kxS0ucIsnTmk6Lf7f4EV-v31tbRtY5JhcuXxg_aem_sj8XXCWmS2nynP2_s7nxrA 

    "Кармелюк" Марка Вовчка - героїчна повість-казка, у якій автор романтизує та возвеличує національного українського героя, керівника повстанського руху на Поділлі у 1813-1835 рр.

Устим Кармелюк - гарний і мужній, чесний і безкорисливий, він полишає спокійне сімейне життя заради боротьби за правду.

18 лютого, в Україні вшановують пам'ять загиблих у боях за Дебальцеве.

    На початок 2015 року українські сили утримували Дебальцевській виступ: Дебальцеве, Вуглегірськ, Рідкодуб, Чорнухине. Із падінням Донецького аеропорту в 20-х числах січня, проросійські найманці за підтримки російських військ розпочали атаки на Дебальцеве.

    Від початку року під час боїв за Дебальцеве загинули 2911 бойовиків, від часу припинення вогню (15 лютого) – 868. На 2 500 українських військових були кинуті 15 000 – 17 000 окупантів.

     Нещодавно відкритий меморіал в Шевченківському районі

 (біля ст. метро Берестейська). На одному з стендів фото нашого земляка Лепехи Андрія Анатолійовича, який у 2015 році поліг у боях за Дебальцеве

Про трудову міграцію з Наддніпрянщини

    Внаслідок малоземелля (через несправедливість реформи 1861 року) та демографічного вибуху (через покращення медицини на селі завдяки земській реформі) у селі виникло аграрне перенаселення (надлишок робочої сили). У пошуках джерел існування селяни почали переселятися на малозаселені землі імперії.

    Восени 1885 року група переселенців із 25 сімей селян із села Мутин Кролевецького повіту Чернігівської губернії вирушила в глиб Приморської області, до озера Ханка . Вони зупинилися на досить великій зручній рівнині поблизу озера .

    Переселенцям тоді дозволялося давати назви селищам за власним бажанням. Тому новостворене селище на згадку про покинуту Чернігівську губернію назвали Чернігівкою. Земляки з Кролевця назвали своє поселення Кролевець, спащани та алтинівці відповідно Спаське й Алтинівка, У 1926 році село Спаське стало містом Спаськ-Дальній. І Чернігівський район був створений у 1926 році.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD_(%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B9)

    У добу національно-визвольних змагань українського народу (1917–1920) активно почали діяти товариства "Просвіта", які підтримали Українську революцію. Активно діяла "Просвіта" у містечку Спаське (з 1926 року - Спаськ-Дальній).