Відновлення православної ієрархії у Київській митрополії

     Приблизно з другої половини ХVІ століття руське (українське) православ'я перебувало в стані глибокого духовного та організаційної занепаду. Духовну кризу викликáла залежність церковної орієнтації та політики, а також богослів'я Київської церкви від Царгороду чи інших духовних центрів грецького православ'я (наприклад, Афону). Нею керували переважно призначені з Константинополя митрополити-греки. Організаційну кризу церкви викликало поширення після Люблінської унії 1569 року королівського патронату над церквою. Зокрема право польського короля призначати православних єпископів та архімандритів (настоятелів монастирів). 

    Внаслідок Берестейської унії 1596 року православну церкву фактично поставило поза законом. Вище православне духівництво перейшло в греко-католициззм під егіду Папи Римського. Православна церква залишилася без церковної ієрархії. Історія висвячення нового митрополита та єпископату пов'язана з перебуванням у Києві патріарха Єрусалимського Феофана ІІІ. Він з Москви прибув до Києва і зупинився у Київському Братському Богоявленському монастирі. Польський уряд вважав його турецьким шпигуном, тому безпеку патріарха гарантував гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. За час перебування у Києві Феофан брав участь у богослужіннях, приймав делегації від братств. 

    На наполегливі прохання депутації Київського Богоявленського братства, Війська Запорозького та духовенства,  10 вересня 1620 року Феофан ІІІ таємно від польської влади висвятив Йова (Борецького) як митрополита.

    1621 року трьохтисячний козацький загін під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного супроводив Феофана ІІІ до молдавського кордону, перед перетином якого патріарх благословив козаків на війну з Туреччиною, закликав їх захищати православну віру та розгрішив за участь у війні з православною Московією.

    Змагання православних за визнання королівською владою ієрархії, відновленої патріархом Єрусалимським, затягнулося більш ніж на десятиліття, викликало запеклі сеймові баталії та літературну полеміку, що завершилися легалізацією православної ієрархії в Речі Посполитій «Пунктами заспокоєння руського народу 1632 року» за короля Владислава ІV Вази.