25 липня в історії
25 липня 1687 року Івана Мазепу було обрано гетьманом України на основі Коломацьких статей з Москвою.
Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України в складі єдиної Української держави під гетьманським реґіментом, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.
Ревний заступник православ'я, Мазепа надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки соборів, споруджених у стилі українського бароко. Загалом за роки його правління зведено понад 200 церков, з них 45 під безпосереднім патронатом володаря булави. Відновив книгодрукування. Слід зазначити, що цей великий комплекс робіт забезпечувався здебільшого з гетьманської скарбниці. Тобто зібрані від податків кошти гетьман вкладав у розбудову Києво-Печерської лаври, будівництво великого муру довкола неї та інші церковні проекти. Заходами Івана Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (тоді відомої як «Могило-Мазепинська») (завдяки матеріальній підтримці гетьмана було споруджено нові корпуси, збільшено кількість спудеїв до 2 тисяч).
Прочитайте факти біографії історичного діяча й укажіть його.
«Роки життя — приблизно 1639-1709. Народився на Київщині. Навчався у Києво-Могилянській колегії та єзуїтській колегії в Полоцьку чи Варшаві. Протягом 1656-1659 рр. перебував у Німеччині, Італії, Франції, Нідерландах, де вивчав іноземні мови (згодом володів десятьма мовами), військову справу, дипломатію. Був генеральним писарем при гетьмані П. Дорошенкові, генеральним осавулом при гетьмані І. Самойловичеві. Палкий борець за волю України. Помер за межами батьківщини. Зображений на гравюрі І. Мигури «серед своїх добрих справ».
А Іван Самойлович
Б Кость Гордієнко
В Іван Мазепа
Г Пилип Орлик
25 липня 1934 року у паризькому
шпиталі на 46-у році життя помер ватажок селянського
повстанського руху на півдні України у 1918-21 роках Нестор Махно.Будучи прихильником анархізму, спираючись на загони із селян-середняків, боровся проти Скоропадського, Антанти, Денікіна. Але довірився більшовикам і пошкодував. Ким він був?
27 липня 1919 року Нестор Махно підступно вбив Головного отамана Херсонщини і Таврії Никифора Григор'єва.
За місяць до цього, 25 червня 1919 року загони українського отамана Никифора Григор'єва з'єдналися із загонами анархіста Нестора Махна, в повстанні проти московсько-більшовицького режиму в Україні. До об'єднання ці отамани співпрацювали з московсько-більшовицькими окупантами, повіривши їхній пропаганді про соціальну справедливість для українського селянства. Обидва були нагороджені найвищою тодішньою московсько-більшовицькою нагородою - орденом Червоного прапора. Натомість під владою московських більшовиків українське селянство піддавалося найбільшому грабунку і нещадним репресіям, що й спричинило антибільшовицьке повстання.
Варто зазначити, що отаман Никифор Григор'єв навіть в часи співпраці з московсько-більшовицьким окупаційним режимом, не воював проти Армії УНР, як це робив анти-державний анархіст Нестор Махно.
Немає коментарів:
Дописати коментар