Що потрібно знати про Лесю Українку, щоб розуміти її творчість

    Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

https://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/25/1871-narodylasya-lesya-ukrayinka-poetesa

     Леся Українка здобула чудову освіту вдома, вивчила щонайменше 10 мов і написала підручник зі стародавньої історії, хоча жодного дня не вчилася в школі. Вона переосмислювала біблійні сюжети, що відображено у її творах, таких як "Одержима" та "На полі крові", де вона пропонувала нове бачення відомих історій. 

     Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі  сприяла творча атмосфера, у якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Драгоманов, Агатангел Кримський, Микола Лисенко і, звісно, мама.

    Напередодні святкування трьох ювілеїв — 25-річчя заснування Наукового товариства імені Шевченка, 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Івана Котляревського та 25-річчя літературної діяльності Івана Франка — виникла ідея створити галерею з портретів фундаторів НТШ і видатних українських діячів. 1898 року проєкт ініціював очільник НТШ Михайло Грушевський. Реалізувати задум Іван Франко запропоновував своєму приятелеві, художнику-імпресіоністу Іванові Трушу.

     Завершивши портретну серію, художник виставив її на своїй персональній виставці у Львові. Однак після виставки він не передав портрет Лесі Українки до НТШ, а продав польському графові Леонові Пінінському. Це обурило Лесю Українку, яка у листі до Труша написала: «Я здивувалась, не побачивши мого портрета в Товаристві… Ви мені не сказали, що продали оригінал, а не копію, і я була певна, що я принаймні не тільки для самого Пінінського позувала, наражаючи своє здоров'я». Труш запевнив, що поверне портрет до НТШ, але натомість віддав товариству копію.