9 березня в Україні відзначатимуть 211-ту річницю від дня народження нашого славетного поета, художника, мислителя Тараса Григоровича Шевченка.

    Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 - на засланні, а решту - під наглядом жандармів. Трагічно важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко: "Він був сином мужика — і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій..."

 

    Але  Т, Г, Шевченко відомий не лише як поет і художник, а й як дослідник української старовини, навіть археолог. У 1845 році він працював штатним художником у складі Київської археографічної комісії, яка займалася вивченням місцевих старожитностей. У липні 1846 року Шевченко брав участь у розкопках кургану Переп'ятиха біля Василькова на Київщині, де виконував замальовки археологічних знахідок (на ілюстрації). Ці розкопки дозволили дізнатися багато нового про поховальні обряди та матеріальну культуру племен лісостепової Скіфії кінця VII століття до н.е. Під час своєї діяльності в комісії Шевченко також створив численні замальовки архітектурних та історичних пам'яток.