8 березня 1946 року у Львові, у соборі св. Юра, розпочав роботу так званий Львівський собор, на якому було проголошено скасування Берестейської унії 1596 року та приєднання Української греко-католицької церкви (УГКЦ) до Російської православної церкви (РПЦ). Ця подія відбулася під тиском радянської влади та органів держбезпеки. Передувало їй масове переслідування греко-католицького духовенства: у 1945 році було заарештовано митрополита Йосифа Сліпого (https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/17/1892-narodyvsya-yosyp-slipyy), єпископів УГКЦ та багатьох священників. Учасниками собору стали лише ті священнослужителі, які погодилися підтримати рішення про розрив з Ватиканом і перехід до РПЦ. 

    Наслідком рішення Львівського собору стала офіційна ліквідація Української греко-католицької церкви, яка після цього була заборонена в СРСР на понад 40 років. Більшість греко-католицьких храмів були передані РПЦ, а духовенство, що не визнало собор, зазнало репресій. УГКЦ продовжила існувати в підпіллі, діючи таємно аж до 1989 року, коли її діяльність була легалізована. Львівський собор 1946 року вважається неканонічним, оскільки відбувся без участі законного єпископату УГКЦ та з порушенням церковних процедур.