4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася Кримська конференція за участю голови Ради народних комісарів СРСР Йосипа Сталіна, президента США Франкліна Рузвельта та прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля. Конференція тривала до 11 лютого 1945 року. Серед обговорюваних питань були: координація воєнних дій проти нацистської Німеччини, умови її беззастережної капітуляції, повоєнний устрій Європи, створення Організації Об'єднаних Націй, а також вступ СРСР у війну проти Японії.
За підсумками конференції було підписано низку документів, зокрема: "Декларацію про визволену Європу", рішення про зони окупації Німеччини та принципи її демілітаризації, денацифікації та демократизації, а також домовленості щодо репарацій. Було досягнуто згоди про проведення установчої конференції ООН 25 квітня 1945 року в Сан-Франциско. СРСР підтвердив намір вступити у війну проти Японії через 2–3 місяці після капітуляції Німеччини. Окремим питанням стала репатріація радянських громадян, які перебували в Європі, зокрема військовополонених, остарбайтерів і біженців. Союзники погодилися на їхнє повернення до СРСР, що було закріплено в таємних угодах між сторонами.
Одним з головних питанням конференції
стало визначення майбутніх кордонів Польщі. Для СРСР головним було
встановлення східного кордону Польщі. Позиція США і Британії
ґрунтувалася на тезі про передання Львова до рук Варшави, проте Сталін
заперечував, використовуючи запропоновану англійцями «лінію Керзона».
Отже, сторони вирішили, що «східний кордон Польщі проходитиме вздовж
«лінії Керзона» з відхиленням від неї в деяких районах від п'яти до
восьми кілометрів на користь Польщі».
Таким чином, у складі Польщі залишалося українське Закерзоння (Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя).
Немає коментарів:
Дописати коментар