25 лютого 1956 року, в останній день XX з’їзду КПРС, перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов виступив на закритому засіданні з доповіддю «Про подолання культу особи і його наслідків». У ній він засудив культ особи Йосипа Сталіна, викрив масові репресії, депортації народів та численні порушення соціалістичної законності. Хрущов наголосив, що сталінські чистки, насильство та централізоване керівництво суперечили принципам партійної демократії. Ця доповідь не була оприлюднена для широкого загалу, але текст розіслали у партійні організації, а вже у червні її коротку версію надрукували у міжнародній пресі.

    Доповідь Хрущова спричинила значний політичний резонанс. Вона стала початком «відлиги» — періоду часткової лібералізації радянського режиму, реабілітації жертв репресій та певного пом’якшення цензури. Вона сприяла і появі такого феномену, як шістдесятництво. У 1956 році відбулося повстання в Угорщині , а у 1968 році — події Празької весни, які частково були викликані спробами демократизації у соцтаборі. Усередині СРСР доповідь викликала спротив сталіністів, що у 1964 році стало одним із чинників усунення Хрущова від влади.