21 грудня 1861 року народився Євген Харламович Чикаленко (1861–1929) — український громадський діяч, меценат, публіцист і агроном, який відіграв ключову роль у підтримці українського національного відродження.

    Чикаленко був одним із головних фінансових донорів українських культурних та освітніх ініціатив: на його гроші видано «Російсько-український словарь» Уманця-Комарова, він допомагав журналу «Кіевская старина», даючи нагороду (1 000 крб) за найкраще написану історію України та сплачуючи гонорари за українські твори письменства; організував фонд допомоги українським письменникам. На кошти Чикаленка функціонувало львівське Наукове товариства імені Тараса Шевченка у Львові, видавалися твори Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, Івана Франка, Степана Васильченка та інших літераторів. 

    Щоб підтримати українську газету ,,Рада”, Чикаленко щорічно власним коштом покривав фінансовий дефіцит у розмірі 10000-12000 крб., передаючи в заставу будинок, продаючи землю. 

 

    Був активним учасником українського демократичного руху, ініціатором заснування у 1908 році Товариства українських поступовців. Був ініціатором скликання Центральної Ради, запросив Михайла Грушевського очолити її.

     З 1920 року Є. Чикаленко жив у Рабенштайні, Австрія, а згодом переїхав до Чехії, де тоді був один з найбільших осередків українського культурно-освітнього, наукового життя. Тут він з 1925 р. очолював Термінологічну Комісію при Українській господарській академії у Подєбрадах.

   Помер 20 червня 1929 року в місті Подєбради, в Чехії.