Упродовж 1857—1858 років у Кролевці не раз бувала письменниця і перекладачка Марко Вовчок ((літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської). У місті вона записувала народні пісні та прислів'я.

З оповідання "Ведмідь (Сестричка Мелася)".

"...Ся пасіка була огороджена лісою з лози, і в огородь загородив козак аж сім високих, старих, коренатих дубів і восьму вербу гіллясту – хто побачить було вербу тую, то кожен спитає, як вона вросла тут сама, поміж дубів величних, проста та весела, а верба щовесни давала віду, що хоч сама вона поміж дубами, та добре їй рости тутеньки, бо росла вона, угоняла хутче козакова унука Михайла, – кажу Михайла, бо він не любить, як хто його покличе Михалко, і не дочуває, хоч удесяте гукніть, а як покликати "Михайло" – зараз він наче вродиться поперед вами у широкорукавій білій сорочці, у незмірних шароварах, у червоному поясі – у тому самому поясі, що він його сам купив у ярмарку аж у КРОЛЕВЦІ. Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє й омалененько бере на себе, і що як візьме її, то дід сміється і каже: "Гледи, Михайло, гледи! Рознесуть твою славну шапку лакомі бджоли на мед!""...

https://www.youtube.com/watch?v=VwdhI2LyzV0&fbclid=IwY2xjawGXP0lleHRuA2FlbQIxMAABHW9tRJqsiXDtCpN0mzY-0kxS0ucIsnTmk6Lf7f4EV-v31tbRtY5JhcuXxg_aem_sj8XXCWmS2nynP2_s7nxrA 

    "Кармелюк" Марка Вовчка - героїчна повість-казка, у якій автор романтизує та возвеличує національного українського героя, керівника повстанського руху на Поділлі у 1813-1835 рр.

Устим Кармелюк - гарний і мужній, чесний і безкорисливий, він полишає спокійне сімейне життя заради боротьби за правду.